Як правильно хвалити

 


Чи потрiбно хвалити дитину? Багато батьків на це питання дадуть ствердну відповідь. Адже часто і дорослі постійно чекають похвали. І коли її не отримують, сильно турбуються. Без похвали руки опускаються й робити вже нічого не хочеться. Чому іноді так складно обійтися без похвали. І чи потрібно хвалити дитину?

Грані похвали. В перші роки життя дитина освоює величезну кількість навичок. І відбувається це, в першу чергу, тому, що кожна нова справа дитині цікава. Трирічному малюкові страшенно хочеться вимити посуд або помалювати. І робить він це заради самого себе, а не заради того, щоб допомогти мамі або догодити їй. Але дорослим важко буває утриматися від похвали. "Молодець" - чує дитина кожного разу, коли у неї щось виходить. Цей механізм досить швидко закріплюється у свідомості дитини. І через деякий час мотивом скоєння вчинку стає похвала, а зовсім не інтерес до освоєння нового навику або до вдосконалення своїх здібностей.

Діти ростуть і планка батьківських вимог підвищується. Тепер для отримання похвали потрібно зробити більше або краще. І неминуче настає момент, коли дорослі зовсім перестають хвалити дитину за якусь дію. А раз немає заохочення, значить і дію здійснювати нема чого. Так, поступово, знижується потреба в пізнанні та самовдосконаленні. А ось залежність від похвали виростає і залишається з людиною на все життя. Рано чи пізно подорослішала дитина опиниться десь, де її хвалити не будуть. Навчання в інституті чи робота в офісі стануть нецікавими без отримання підтвердження успіхів у вигляді звичної похвали. Це загрожує не тільки незадоволеністю і стресом, але і втратою сенсу в житті.

Непотрібні порівняння. Як часто ми самі в дитинстві чули, що сусідська дитина розумніша, краще вчиться. І навіть коли ми стаємо дорослими, часто чуємо від наших батьків про те, що у когось син раніше захистив дисертацію чи вдаліше одружився. Мотивацію можна зрозуміти - багато батьків думають, що порівняння з тим, хто кращий змусить дитину наздоганяти, тягтися вперед. Але поклавши руку на серце зізнайтеся: вам не хочеться, щоб вас порівнювали з кимось, хто розумніший, красивіший чи успішніший. Вас, дорослу людину, засмучують такі порівняння. І вони зовсім не допомагають вам досягати успіхів. Чому ж ми вважаємо, що це може чимось допомогти дитині?

Скажемо прямо, нікому не подобається, коли йому дорікають, порівнюючи з іншими. Удвічі шкідливо хвалити того, кому щось дається легко, ставлячи його в приклад тим, кому це ж саме дається важко. Таке порівняння знецінює старання і зусилля. Навіщо старатися і щось робити, якщо у когось все одно виходить краще. Сам факт несправедливої оцінки зусилля, замовчування та ігнорування його, важко травмує психіку дитини (і не тільки дитини!). Це знижує спонукання до справи. При цьому, протиставлення не може викликати бажання "брати приклад" з того, кого хвалять. Навпаки, протиставлення виховує нездорове суперництво. Протиставленням можна викликати у дитини (та й у дорослого) повну відмову від тих видів діяльності, які не гарантують успіху.

Формуємо мотивацію. Батьки часто забувають про те, що дитина повинна навчиться одягатися чи творчо підходити до будь-якого завданням зовсім не для того, щоб догодити дорослому або порадувати його. Похвала формує зовнішню мотивацію. Але при цьому дитина може дуже швидко навчиться робити тільки те, що подобається дорослим і те, що викликає похвалу. Однак для людини важливіше мотивація внутрішня. Для самого себе важливо оволодіти навичками самообслуговування або розвинути талант. Без такої внутрішньої мотивації людині важко займатися навіть улюбленою справою.

Негативні наслідки. Чи знайомі вам дорослі люди, які постійно відчувають себе недооціненими? Вони ображаються на дрібниці, заздрять успіхам інших людей, скрізь бачать інтриги. Такі горе-генії, що володіють талантами, але не здатні працювати заради цікавої справи. Вони не відчувають себе задоволеними, якщо не отримують постійних похвал і заохочень. Цей приклад яскраво показує як похвала може призвести до того, що людина не реалізує свої можливості, не розвине свої здібності і не стане щасливою.

Хвалимо інакше. Все вище написане зовсім не означає, що батьки не повинні хвалити свою дитину. Похвала потрібна кожному, і не тільки дитині. Вона потрібна для того, щоб додати впевненість в собі, якщо її не вистачає, додати сили, відновити втрачене емоційне благополуччя, компенсувати психологічний або фізичний збиток.

Правильна похвала стосується не всієї особистості в цілому, а лише конкретної дії. "Сьогодні ти підмів ще чистіше, ніж в минулий раз!" "Для цього малюнка ти підібрав дивовижні кольори!" «Здорово! Все правильно - правий черевичок на правій нозі, а лівий - на лівій!» Батьки можуть показати дитині, що її дії викликають у них певні емоції. "Я рада, що у тебе вийшло!" Що вони підтримують його: «Ти впорався сам і це здорово!» При такій похвалі дитина відчуває визнання з боку дорослого, але потреба в пізнанні світу і в удосконаленні своїх умінь у неї зберігається. А залежність від похвали не формується.

Дитині потрібен величезний запас оптимізму на все наступне життя. Призначення похвали - поповнити цей запас або компенсувати його втрату. Кожна мама любить свою дитину. І всі ми хочемо, щоб діти виросли щасливими і успішними. Поміняйте своє ставлення до похвали. Заохочуйте дитину правильно.