Проблема статевого виховання дитини

 

 

Заборонений плід. Чому дорослі не хочуть сказати правду, як це відбувається насправді? Може це щось непристойне? У деяких випадках саме до такого висновку і приходять діти, обростаючи іноді комплексами, фобіями, неврозами. Нам, дорослим, самим ще потрібно вчитися розмовляти на сексуальні теми, не роблячи з цього табу. Нам ніяково обговорювати цю тему з дитиною, яку ми вважаємо і завжди будемо вважати маленькою. Ми боїмося, що не зможемо підібрати потрібних слів для пояснення.

У 4-5 років розширюється коло спілкування дитини, з'являється інтерес до однолітків. Це час ігор «у лікаря», «в батьків» і у все, що пов'язане з самотою і скритністю, наприклад, коли діти ховаються під ліжком або будують курінь. Всі ці ігри дозволяють дитині не тільки приміряти дорослі ролі, але й вгамувати свою цікавість, розглядаючи, наприклад, те, що заборонено пристойністю. Все це абсолютно нормально і природно. Пам'ятайте, що спроба придушити прояв статевого інстинкту не знищує інтерес, а тільки створює комплекс провини, викликаючи бажання зробити щось потайки. Не дарма ж заборонений плід солодкий!

Вашій дитині дуже пощастило, якщо у неї є друг протилежної статі, брат або сестра. Тоді при взаємній довірі можна обговорити, чому у хлопчиків так, а у дівчаток по-іншому. У відсутності подібного близького та довірливого спілкування деякі діти, щоб задовольнити свою цікавість, бувають змушені підглядати. Але це не ганьба, а цілком закономірний інтерес. Поговоріть з дитиною спокійно, поясніть, що іншій людині таке підглядання неприємне, але не сваріть і не соромте дитину.

Таємниця народження. До числа питань, на які дорослі люди часто виявляються нездатними відповісти дитині з усією прямотою, відноситься питання про її народження. Найбільш цікаві діти вже на третьому році життя починають розмірковувати про спосіб появи на світ, створюють на цей рахунок свої гіпотези. Діти звертають увагу на те, що існують чоловіки і жінки. Дитина стає свідком появи в сім'ї малюка - брата чи сестри. Тому питання, що стосуються цієї галузі, цілком природні. Але, відповідаючи на них, дорослі, як правило, дотримуються однієї із загальноприйнятих моделей поведінки. Використовують готові шаблони: тебе знайшли в капусті, приніс лелека, купили в магазині... Вигадують інші версії: дитина спустилася з неба, виросла з квітки. Припиняють розмову: «Що дурниці всякі питаєш?» Відповідають питанням на питання: «А чому це тебе цікавить?», «Хто цьому тебе навчив?». Переносять розмову: «Виростеш більшим, сам дізнаєшся!». До речі, трохи перенести розмову, якщо ви в даний момент не готові відповісти, цілком дозволено. Але не затягуйте паузу і не обманюйте дитину. Якщо ви сказали: «Давай краще ввечері поговоримо, і я тобі все поясню», значить, будьте ласкаві приготуватися до вечірньої розмови і відповісти на питання дитини.

Деякі батьки приносять дітям книги відповідного змісту, благо в книжкових магазинах сьогодні можна знайти безліч літератури на цю тему, спрямованої на втамування цікавості дітей різного віку. Наскільки праві ті батьки, які, щоб уникнути зайвих питань, приносять дитині «Сексуальну енциклопедію» або що-небудь в цьому роді? Важко відповісти на це питання однозначно. Є діти, які сприймають це цілком продуктивно, і в них більше не виникає питань. Вони дещо для себе усвідомлюють. Батькам, що не бояться правди, так, звичайно, простіше. Але чи краще? Думки дитини неможливо контролювати. Ніхто не може сказати з упевненістю, що саме дитина зрозуміла, а що її налякало. Ні в якому разі не заперечуючи користі добре ілюстрованої, грамотно написаної енциклопедії, все ж слід використовувати її лише, як наочне приладдя, а не як заміну вашої живої розмови з дитиною.

Намагаючись уберегти. Чому ж батьки вибирають різні моделі поведінки, відповідаючи на запитання дитини про її появу на світ? Причини можуть бути різними. Деякі дорослі принципово займають позицію, згідно з якою дитина не повинна нічого такого знати. Вони воліють вберегти свою дитину від цих знань до пори до часу. Але при цьому прихильники такого погляду на виховання не беруть до уваги, що дитина не ізольована від соціуму, і вона так чи інакше отримає інформацію з цього питання. Діти так влаштовані, що обов'язково доберуться до суті, от тільки яке у них після цього буде враження про доросле життя, можна тільки припускати.

Піклуючись про благо дітей, дорослі найчастіше просто приховують свою некомпетентність, тим самим надаючи дітям можливість дізнаватися таку важливу інформацію випадково, знаходячи своє пояснення, причому, швидше за все, помилкове. Психологи підкреслюють, що в даному випадку вигадані хибні уявлення можуть привести до сприйняття статевої функції, як чогось непристойного, агресивного, страшного й тривожного. Жодна дитина не в змозі розібратися самостійно у всьому цьому. Краще, коли саме батьки допоможуть їй у цьому. І чим раніше вони це зроблять, тим менше у дитини залишиться часу для роздумів і фантазування.

Правди буває багато. Але не менш небезпечна в даному питанні і інша крайність, коли батьків закликають до граничної відвертості: вважається, що психіці 3-4-річних дітей буде завдано дуже важких збиткiв, якщо батьки розкажуть їм повну правду про таємницю зачаття і народження. Крім того, важливо пам'ятати, що інформація, подана з точки зору біології, втрачає власне людський фактор. Правда про те, що у нас «все, як у тварин» декілька однобока і неправильна.

І все-таки, що конкретно відповісти дитині на питання, якi стосуються сексуальності? Готового рецепту не існує. Малюк, який живе в благополучній родині, непомітно сам навчиться адекватно сприймати взаємини статi і все, що з цим пов'язано. Природно, батьки можуть дати дитині правильне уявлення, тільки якщо і самі не бояться, не губляться, не вважають це непристойним.

Рідко виникає необхідність спеціально займатися з дітьми, щоб правильно зорієнтувати їх в цій сфері. Краще обговорювати питання по мірі їх надходження і, відповідно, готовності дитини до отримання нових знань. При цьому необхідна взаємна довіра. Важливо, щоб дитина могла вільно задавати виникаючi у неї питання. А дорослі повинні бути до цього готові. Не в тому сенсі, що мати готову відповідь. Ні, відповіді можуть бути різними в залежності від віку дитини, її здатності уточнювати, узагальнювати, аналізувати. Розмова на цю тему з дитиною не повинна бути лекцією: уникайте стереотипів. Дуже добре, якщо у вас вийде живий діалог. Найголовніше у статевому вихованні дітей не те, що саме ми говоримо, а те, що ми робимо, як ми живемо, як ми самі ставимося до цих питань. 

 

http://www.secret-press.com/vih136.html