Комунальний заклад дошкільної освіти(ясла-садок)комбінованого типу №1 "Калинка" Сокальської міської ради Львівської області
 
.





Зростаємо здоровими

 

1. Огляд у педіатра.

Починає і завершує кожну  диспансеризацію огляд у педіатра. Залежно від віку, конституції організму, стану імунної системи дитини, ризику хронічної патології педіатр визначає коло фахівців, у яких потрібно пройти огляд,терміни профілактичних щеплень, необхідні лабораторні аналізи. При повторному візиті до лікаря на підставі результатів повного обстеження Ви отримаєте висновок про стан здоров’я  своєї дитини.

2. Огляд у окуліста.

У дитячому садку збільшується навантаження на зір дитини,оскільки вона більше часу, ніж удома, проводить за малюванням , ліпленням. та іншими заняттями,які  потребують напруження очей. Тому дуже важливо перед початком відвідування дошкільного закладу організувати огляд дитини окулістом. Фахівець перевірить гостроту зору та виключить можливу патологію очей або за необхідності призначить лікування.

3. Огляд у отоларинголога.

Бажано пройти огляд в отоларинголога, оскільки чимало дітей хворіють на хронічний тонзиліт або розростання глоточної  мигдалини  ( аденоїди ). Коли діти потрапляють до нового середовища, нового колективу, наявні у них хронічні захворювання носоглотки можуть загострюватись. Медичній сестрі дитячого садка задля здійснення якісного контролю за здоров’ям дитини необхідно отримати вичерпну інформацію про стан її носоглотки.

4. Огляд у стоматолога.

Необхідно провести санацію порожнини рота, виявити уражені карієсом зуби, а також перевірити прикус. Лікар-стоматолог розповість, як уникнути проблем із зубами та чутливими яснами, і за потреби проведе лікування.

5. Лабораторні дослідження.

При проходженні диспансеризації необхідно зробити загальний аналіз крові. Він покаже вміст гемоглобіну та лейкоцитів. Також на лабораторний аналіз слід подати сечу. Якщо аналізи виявлять інфекційні захворювання сечових шляхів або вульвовагініт у дівчат, обов’язково зверніть на це увагу медичної сестри дитсадка.

    У дитини , що періодично потерпає від розладів шлунку, закрепів, радимо взяти на лабораторні дослідження кал: аналіз покаже, які складові їжі організм перетравлює,а які – ні. За результатами аналізу може знадобитися проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, консультація гастроентеролога.

6. Профілактичні щеплення.

Профілактичні щеплення бажано зробити не пізніше ніж за місяць до вступу дитини до дитячого садка.

УВАГА! Переконайтесь, що результати досліджень внесено до медичної картки дитини.

 

 

Підвищення температури.

 

 

 

 
Підвищення температури у дітей дошкільного віку спостерігається значно частіше ніж у дорослих. ЦЕ пов’язано з недосконалістю центру терморегуляцій у дітей дошкільного віку. З підвищенням температури тіла дитина стає млявою, вона відчуває загальну слабкість, головний біль Часто підвищення температури супроводжується блюванням. Дитина стає дратівливою і плаксивою, іноді у неї виникають марення та судоми.

 

 

  Найважливішим при підвищенні температури є лікування гіпертермічного синдрому. З метою попередження небезпечних наслідків перегрівання дитячого організму дорослим слід виконати такі дії:

·        Роздягнути дитину;

·        Забезпечити доступ свіжого повітря у приміщення;

·        Якомога частіше напувати хвору дитину, запобігаючи зневоджуванню організму. До звичайної добової норми питної води необхідно додавати різні соки, морси, мінеральну воду з розрахунку по одній десертній ложці на 1 кг. маси тіла дитини.

 При гіпертермії слід використовувати фізичні способи охолодження: 

·        обтирати шкіру3% розчином оцту або спирту, а область печінки і передньої поверхні стегон слід обтерти холодною водою  для збільшення тепловіддачі;

·        прикладати до голови та магістральних судин міхур з льодом через пелюшку;

·        ставити клізми з прохолодною водою ( температура води – 10 – 20 градусів , об’єм – 20-200 мл. залежно від віку дитини );

·        за можливості обдувати ноги дитини вентилятором.

   Примітка: Медикаментозні жарознижувальні засоби ліпше застосовувати у свічках, а саме: свічки « Цефекон»  один – два рази на день.

  

        Період зниження температури може відбуватися за двома типами: швидко

        ( критично )зі зниженням до 36 градусів, з різким зниженням судинного тонусу і            

       артеріального тиску, загальною слабкістю аж до колапсу, і повільно ( лірично ).

                У першому випадку дитину слід зігріти, прикласти грілки до ніг та рук,     

          переодягнути у суху білизну, попередньо насухо витерши з тіла піт,

          поміняти постільну білизну.

                У другому випадку дитину потрібно частіше поїти і годувати. Їжу слід

          Давати невеликими порціями.

               Знаючи усі ці правила надання долікарської допомоги, ви не згаєте марно час,

          а кваліфіковано допоможете дитині до приходу лікаря.

              Нехай ваші діти будуть здорові та щасливі!

 

 

                         Фізкультурно-оздоровча робота

Використання традиційних та нетрадиційних методик загартування у роботі з дітьми дошкільного віку

Дошкільний вік  – це саме той період, коли формується характер дитини, її навички, закладаються надійні основи фізичного здоров’я.

Здоров’я дитини – це гармонійний розвиток фізіологічних систем і забезпечити його може оптимальна рухова діяльність. Працівники дошкільного навчального закладу розвивають та виховують дітей через їх рухову діяльність.

Міцне здоров’я – важливе підгрунтя успішного всебічного розвитку дитини і розкриття її особистого потенціалу.

Збереження та зміцнення здоров’я дітей – основне завдання вихователів та батьків. Дитячий дошкільний заклад ставить собі за мету виховати здорових та всебічно розвинених дітей і має для цього всі можливості. В дитячому садку відбувається зміцнення здоров’я дітей, покращується фізичний розвиток, рухова активність за допомогою оздоровчих форм роботи.

Загартування є однією з важливих форм оздоровчої роботи з дітьми. Воно зміцнює здоров’я, загартовує волю, а також попереджує простудні захворювання. Якщо ми хочемо виховати здорових і фізично розвинених дітей, то їх потрібно загартовувати.

Загартування – складне явище, під час якого відбувається вплив на організм і відповідь організму на цей вплив, оскільки в такому зворотному механізмові бере участь уся система регулювання життєвих  процесів: нервова система, залози внутрішньої секреції, що виділяють хімічні речовини, клітини тіла.

Діти які загартовуються – менше хворіють, мають хороший апетит, швидко звикають до змін у температурі повітря, при цьому не завдають ніякої шкоди своєму здоров’ю, легко переносять як холод так і жару, залишаються активними і  життєрадісними. Але перед тим як розпочати з дітьми загартовуючі процедури, потрібно проконсультуватись у лікаря. Адже система загартовуючих процедур не може бути однаковою для усіх. Одні діти переносять холод краще за інших. Одні  швидко звикають до холодної температури, а інші – ні, тому з ними потрібно поступово переходити до холодної температури.

Організовуючи загартовуючі процедури із дітьми дошкільного віку слід пам’ятати:

·            здійснення загартування можливе лише за умови повного здоров’я дітей;

·            інтенсивність загартовуючих процедур доречно збільшувати поступово, відповідно до зростаючих у процесі загартовуючих тренувань компенсаторних можливостей дитячого організму;

·            перерви в загартуванні в 2-3 тижні й більше знижують опірність організму до простудних факторів;

·            необхідне ретельне врахування індивідуальних особливостей дитини, її віку, наявності підвищеної чутливості до загартовуючих процедур;

·            неприпустиме проведення загартування при наявності у дитини негативних емоційних реакцій (страх, плач, збентеженість). Це може привести до невротичних розладів;

·            рекомендується використовувати одяг, що не призводить до перенагрівання організму;

·            загартування хворобливих дітей слід здійснювати з більшою поступовістю та обачливістю, шляхи загартування повинні бути більш індивідуалізовані.

Загартовуючі процедури проводяться з дітьми всіх вікових груп.

Починати загартовувати дітей потрібно влітку, коли температура повітря найвища, щоб діти поступово звикали до зміни температури. Воно не має бути епізодичним, тому що воно не буде мати ніякої користі, та ще й може завдати шкоди здоров’ю дитини. Дітей слід поділити на підгрупи: перша – здорові діти, які раніше загартовувалися; друга – здорові діти, які раніше не загартовувалися або мають функціональні відхилення; третя – діти, які мають хронічні захворювання чи тривалий час хворіли. Але згодом дітей можна переводити з однієї підгрупи в іншу. Для тих дітей які розпочали загартування раніше, то температура повітря має бути нижчою на кілька градусів від тих, які почали загартовуватись пізніше.

Загартування потрібно проводити кожного дня. Від загартування діти мають отримувати лише хороші емоції, тому що коли дитина плаче, то загартовуючі процедури не будуть мати ніякого результату. Їм потрібно пояснити для чого ці процедури проводять. Також важливою умовою повноцінного загартування є проведення його у комплексі  з фізичними вправами.

Проведення загартувальних процедур має відповідати таким принципам:

1.Принцип систематичного проведення загартувальних процедур. Загартувальні процедури, які регулярно, в певній послідовності повторюються, сприятимуть виробленню швидкої реакції кровоносних судин на вплив холоду чи тепла. Перерва в загартуванні вже за 1-2 місяці значно знижує набуту організмом стійкість до негативних впливів зовнішнього середовища.

2.Принцип поступового збільшення дозування подразника передбачає щоразові мінімальні зміни в організмі під впливом загартувальних процедур.

3.Принцип комплексного впливу загартувальних процедур передбачає поєднання повітряних ванн з фізичними вправами, оскільки рухи потребують глибокого дихання, що сприяє збільшенню площі слизових оболонок внаслідок дії на них повітря. Під час виконання рухів збільшується кількість утвореного тепла, яке перешкоджає переохолодженню організму в прохолодну погоду.

4.Принцип врахування індивідуальних особливостей дитини. Перш ніж почати загартувальні процедури, треба проаналізувати вік, стан здоров’я, фізичного розвитку, особливості нервової системи вихованців і залежно від цих даних планувати процедури.

Важливим чинником, який, безумовно, впливає на результат і об’єднує усі вище названі принципи, є активне і позитивне становлення дітей до загартувальних процедур.

Обов’язкові умови щодо успішного кінцевого результату проведення загартування:

ü    Правильне харчування. Достатня кількість вітамінів; оптимальна кількість «живих» продуктів; відсутність переїдання; різноманітність харчування.

ü    Очищення. Виконання загальних правил гігієни; одяг з натуральних тканин; дотримання режиму природного очищення.

ü    Руховий режим.

ü    Енергетичне живлення. Виконання комплексів вправ гімнастики «ушу»,  цигуш тощо.

ü    Правильний та достатній відпочинок.

В дошкільних навчальних закладах використовують загартування: традиційні та нетрадиційні.

Традиційні загартування проводять у якості початкових процедур. Це загартування: водою (загальне обливання та вологе обтирання, обливання окремих частин тіла, обтирання по пояс), повітрям (ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, рухливі ігри, фізкультурні розваги на свіжому повітрі; дні здоров’я, піші переходи; у приміщені можна проводити повітряні ванни в спокої та русі), сонцем (сонячні ванни).

Традиційне загартування потрібно розпочинати з щоденного перебування дітей на свіжому повітрі до 4 годин. Влітку майже всю діяльність дітей потрібно організовувати на свіжому повітрі загартовуючи їх сонцем. Після сонячного загартування потрібно поступово переходити до водного починаючи з обтирання. Але температуру води потрібно поступово знижувати. Обтирання доцільно розпочинати з холодної води, потім змінювати на теплу і закінчувати знову холодною. Після обтирання необхідно переходити до обливання всього тіла. Під час обливання температуру води потрібно поступово знижувати.

Надзвичайно ефективними є нетрадиційні загартування. Але вони проводяться лише за згодою батьків і за призначенням лікаря. Потрібно обов’язково враховувати показники стану здоров’я кожної дитини, їх фізичні можливості та самопочуття.

До нетрадиційних заходів загартування належать: методи експериментальних впливів: холодний душ, обливання холодною водою, ходіння босоніж по снігу, обтирання снігом; ходіння босоніж по вологих килимках; ходьба по глині; полоскання горла прохолодною водою; сон в спальних мішках на свіжому повітрі тощо.

Методи експериментальних впливів потрібно проводити систематично та поступово. При обливанні холодною водою температура води має бути 30-32*С, а тривалість процедури – 1 хвилина. Поступово температуру потрібно знижувати на 1 градус через кожні 3-4 дні, а тривалість продовжити до 2 хвилин. Обливання рекомендовано проводити після ранкової гімнастики або після сонячних ванн. Спочатку потрібно облити спину, потім груди і живіт,  а тільки потів вже все тіло.

Ходьбу по вологих килимках та глині потрібно проводити в кімнаті. Килимки мають бути просочені водою з йодом, морською сіллю, або відварами лікарськиxтрав. Ефективність цієї процедури полягає у тому, що коли дитина ходить по килимку чи глині, то її стопа розминається і збільшується прилив крові, цим самим подразнюючи на ній нервові закінчення, що дає можливість кращому проникненню корисних елементів у пори.

Полоскання горла прохолодною водою – це надзвичайно доступна, проста та ефективна процедура. Її починають проводити з дітьми 4-5 років переважно рано після сну та ввечері перед сном . У воду можна додавати відповідні солі та трави. Температура води має бути від 25 до 30*С. Її можна знижувати щотижня на  1*С. Кількість проведень поступово можна збільшувати від 1-2 до 5 разів на день.

Корисно також проводити денний сон на свіжому повітрі. Під час цієї процедури діти просто сплять у спальних мішках, але якщо дуже тепла погода, то модна спати і без них просто на килимках. Денний сон на свіжому повітрі надзвичайно корисний тим, що він дає можливість заспокоїтись центральній нервовій системі.

Найефективнішим є загартування у поєднанні з різними нетрадиційними методиками, такими як: фітотерапія, дельфінотерапія, іппотерапія, шоугун-терапія, літотерапія, аромотерапія, хромотерапія, арттерапія, гештальттерапія, ігротерапія, піскова терапія.

Фітотерапія – це лікування травами.  Вона виступає як один із засобів підвищення фізичної активності дитини. Рослини якими лікують  володіють вітамінним комплексом, та благотворно впливають на самопочуття.

Дельфінотерапія – це лікування за допомогою дельфінів. Під час сеансів діти в спеціальних жилетах плавають разом з дельфінами та пробують спілкуватись з ними. Встановлено, що при контакті з дельфінами  у дитини активізується імунна система й діяльність головного мозку.

Іппотерапія – лікування за допомогою коней, спілкування з ними. Коли дитина їде верхи на коні, у неї оживають усі м’язи, підвищується тонус організму, покращується настрій.

Літотерапія – це лікування каменями та мінералами. Мінерали координують циркуляторну систему судин і діяльність мозку.

Аромотерапія – це лікування ароматами. Запахи здатні управляти настроєм та працездатністю.

Хромотерапія – лікування кольорами.  Енергія кольору й колірні відчуття впливають на функції вегетативної нервової системи, ендокринних залоз і інші життєво важливі органи й процеси в організмі.

Арттерапія – це лікування за допомогою художньої творчості.  Арттерапія допомагає вивести свої переживання у зовнішню форму через продукт художньої діяльності.

Ігротерапія – це процес взаємодії дитини і дорослого за допомогою гри. У грі дитина може зміцнити власне «Я», моделювати власне сьогодення й майбутнє.

Піскова терапія – це лікування за допомогою піску під час гри.  Взаємодія з піском очищає енергетику дитини, стабілізує її емоційний стан, поліпшує самопочуття.

В ДНЗ найкраще  поєднується загартування повітрям, водою в поєднанні з аромотерапією,  літотерапією, хромотерапією і арттерапією. В наш час ігротерапія і піскова терапія є невід’ємною складовою проведення успішного загартування в ДНЗ.

Загартування є важливою формою оздоровлення дітей. Адже діти народжують з великим адаптаційним потенціалом і для того щоб він розвивався, дітей потрібно загартовувати. За допомогою загартування можна убезпечити дитину від негативних впливів навколишнього середовища, розвивати в її організмі опірність до температурних коливань і підвищити імунітет. Дитина буде здоровою, фізично розвиненою, мати такі риси характеру, як стійкість, цілеспрямованість, воля – лише за допомогою загартування.

Ритмічна гімнастика

Ритмічна гімнастика за своєю руховою структурою проста та доступна для дітей.

До неї входять загальнорозвиваючі вправи, біг, стрибки, елементи танців. Однак їх використання здійснюється в прескореному темпі та емоційно. Кожен комплекс ритмічної гімнастики складається з підготовчої, основної та заключної частини. Підготовча частина забезпечує розігрівання організму, підготовку його до основного фізичного навантаження. Вправи цієї частини виконуються з невеликою амплвтудою.

В основній частині передбачені вправи для м*язів   шиї, рук, плечового поясу, тулуба і ніг. Добираючи їх з таким розрахунком, щоб рівномірно навантажити всі частини тіла.

Спочатку всі вправи виконуються з положення стоячи. Потім – біг і серія різноманітних стрибків. Добре використовувати танцювальні рухи. Головне, щоб інтенсивність рухів цієї частини була вищою від підготовчої.

Після двох-трьох дихальних вправ, які дозволяють відновити сили, основну частину комплексу продовжують в положені сидячи і лежачи на підлозі. Такі положення дуже зручні для виконання вправ щодо зміцнення м*язів живота, ніг, тулуба, рук. Прицьому зменшується вертикальне навантаження на хребет і верхній плечовий пояс.

Кожен комплекс закінчується вправами на дихання і розслаблення, що їх виконують іу повільному темпі (заключна частина).

Під час гімнастики необхідно весь час нагадувати дітям про поставу та дихання.

Заняття обов*язково супроводжують музикою.

Комплекс вправ ритмічної гімнастики

1. В.п. – о.с., руки на поясі. Почергове піднімання на носок правої (лівої) ноги, згинаючи при цьому коліно.

2. В.п. – таке саме. Праву руку – вперед, долонею назовні, ліву руку – в сторони, ліву ногу ліворуч на носок. В.п. Теж саме, з іншої руки  і ноги.

3. В.п. – таке саме. 1 – поворот праворуч. 2-3 – закидання гомілок. 4 – в.п. 5-8 – поворот ліворуч, стрибки з виносом прямих ніг уперед.

4. В.п. – ноги нарізно, руки на поясі. 1-2 – випад праворуч, руки вгору. 3-4 – в.п.          5-8 – теж саме, ліворуч.

5. В.п. – таке саме. 1-2 – випад правою ногою вперед, руки вперед. 3-4 – в.п 5-8 – те саме з лівої ноги.

6. В.п. – сидячи на підлозі. Пересування вперед-назад (на сідницях) на 4 такти.

7. В.п. – упор сидячи позаду. «Велосипед» ногами (15 с).

8. В.п. – сидячи ноги нарізно, руки за голову. 1 – нахил до правої ноги, руки вперед. 2 – в.п. 3 – нахил до лівої ноги, руки вперед. 4 – в.п.

9. В.п. – о.с., руки біля грудей у замок. Стрибки, коліном правої (лівої) ноги почергово торкатися кистей рук.

10. В.п. – о.с. 1-2 – приставні кроки праворуч. 3-4 – напівприсід, сплескування в долоні. 5-8 – те саме, ліворуч.

11. В.п. – о.с. Біг на місці з різними махами ніг.

12. Ходьба на місці з поєднанням рухів рук і дихальними вправами на подовжений вижих.

Комплекс загальнорозвиваючих вправ на великих м*ячах з ріжками

1. В.п. – сидячи на м*ячі, ноги на різно, руками триматися за різки. Переступати ногами по підлозі в ритмі ходьби, спинку тримати рівно.

2. Вп. – те ж саме. 1 – руки вгору; 2 – завести руки за голову; 3 – знову підняти руки вгору; 4 – повернутися у в.п.

3. В.п. – стоячи, ноги нарізно, нахилитися впред, тримаючись за ріжки. 1 – повільно лягти животом на м*яч, руки розвести в сторни, утримувати рівновагу протягом декількох секнд; 2 – повернутись у в.п.

4. В.п. – сидячи на м*ячі, ноги на різно, руками триматися за ріжки. 1 – підняти праву ногу та ліву руку вгору; 2 – повернутись у в.п.; 3 – те ж саме другою рукою та ногою.

0. В.п. – сидячи на м*ячі, ноги на різно, руками триматися за ріжки. 1 – обернутися на 360*, переступаючи ногами по підлозі, спину тримати рівно.

5. В.п. – лежачи животом на м*ячі, ноги торкаються підлоги, руками триматися за ріжки. 1 – розвести руки в сторони, ноги припідняти, прогнутися; 2- повернутися у в.п.

6. В.п. – лежачи животом на м*ячі з опорою руками на підлогу, ноги ледь підняти, випростати. 1 – переступати руками вперед по підлозі, доки стегна не опиняться на м*ячі; 2 – повернутись у в.п.

7. В.п. – лежачи спиною на м*ячі, ноги зімкнуті в колінах біля м*яча,  ступні міцно стоять на підлозі, руки опущені на підлогу. 1 – підняти сідниці, рівновагу утримувати кілька секунд; 2- повернутися у в.п.

8. В.п. – сидячи на м*ячі, ноги на різно, руками триматися за ріжки. Підстрибування на м*ячі, спинку тримати рівно.